Не вір! Не бійся! Не проси!

Сьогодні близько 12.00 від удару блискавки загинув народний депутат України чотирьох скликань, колишній голова Рівненської облдержадміністрації, депутат облради Василь ЧЕРВОНІЙ.

Як повідомили УНІАН у центральний районній лікарні, що у селищі Клевань Рівненського району, В.ЧЕРВОНІЯ доставили близько 14.15 у реанімаційне відділення цієї лікарні у вкрай тяжкому стані. Лікарі до останнього боролися за його життя, роблячи йому штучний масаж серця, однак врятувати життя не вдалося.

За попередньою інформацією, В.ЧЕРВОНІЯ вразила блискавка неподалік села Деражне Костопільського району.

Як повідомили УНІАН у МНС України, близько 12.30 В.ЧЕРВОНІЯ під час риболовлі у селі Ганівка Костопільського району вразила блискавка, внаслідок чого він помер по дорозі до лікарні.

http://www.unian.net/ukr/news/news-324504.html

Востаннє я бачив Червонія 21 червня у селі Пляшевій Рівненської області (під Берестечком).
Зізнаюся, що його промова сподобалась мені найбільше з усіх - найбільш радикальною та нетолерантною була. Мабуть, щось передчував... (???).

Ось деякі цитати з його тодішнього виступу:
- "Єврей-банкір Коломойський скупив пів-Галичини".
- "Вони знову вдягнуть вишиванки, а в серцях - ярмулки" (дуже слушна засторога, як на мене)
- "Циган або жид за плугом не піде"...

Можливо, саме за ці слова він і поплатився. Хоча хто його зна.....
У всякому випадку - Вічна пам'ять

Від себе додам прогнози (хоча й не люблю прогнозувати)  - Рівненській організації УНП фактично кінець. Так само зі смертю Червонія вмерли і надії на те, що УНП наблизиться до націоналізму. Віва блюдолиз Костенко!

( Далі )</div></div>

Чи знаєте ви, що справжнє прізвище Могилевської - Могила? Без жартів.
Тоді зрозуміло, чому пані Наталію так тягне до пана Владислава.....

Цікаво, чому у багатьох харчових продуктах цінується жирність, а не, скажімо, білковість, вуглеводність чи водність?

Переповнена маршрутка. Заходить молода мама з двома дітками. Діткам вступають місце.

Мораль капіталістична: "Матері діток не дам місце. Я заплатив гроші за проїзд і тому можу спокійно сидіти"
Мораль демократична: "Люди мають рівні права. Я маю таке саме право сидіти, як і вона. Тому вступати місце не буду"
Мораль гендерної рівності: "Жінки і чоловіки рівні. То хай стоїть та жінка, як і мужики навколо неї. Чим вона краща?"

Мораль націоналістична: "Треба діяти не згідно з поняттям рівності, а згідно з поняттям справедливості. Жінка - не рівна чоловіку. Вона насамперед - Матір. І це почесна місія. Ця жінка народила двох дітей, українських дітей. І, можливо, народить ще. Хоча б через те варто, щоб вона сиділа у маршрутці поруч зі своїми дітками."

Дав сидяче місце цій жінці, логічно, хто?

Буквально півгодини тому дізнався, що вбито Євгена Артеменка ("Расиста"). На душі стало тоскно.
Молодший за мене. Був.

Хм... Не спілкувався з ним ніяк. Правда, довелось бачитись один раз з ним вживу.
18 жовтня 2008-го. Марш УПА.
Він прийшов з помаранчевою стрічкою. Я, як і багато інших сприйняли це як мінімум з посмішкою... Мабуть, саме через ту стрічку і я запам'ятав візуально його.
Йшов він, якщо не помиляюсь, з рештками колони до кінця.

Тоді я його за дивака вважав, неадекватного. Напевне, так і було в житті....

Обставини смерті можуть бути різними. Але факт залишається фактом - людини з нами нема. Який би він дивакуватий не був, а все ж це правий, людина, яка старалась боротись за Україну. По-своєму.

Сторінка вконтакті покійника зараз перетворилась у стіну співчуття, срані і дискусій. Гидко.

Жаль хлопця. Просто жаль

( А що було далі.... )</div></div>

Характер ника

Ваше имя Ваш ник это... любовь, романтика. Тебе свойственно любить и быть любимым.

все гадания на aeterna.ru

Підказав druving 

При першому погляді на дійсність це питання не дає нам спокою. Воно врізається в нашу свідомість, воно переслідує нас вдома, на вулиці, в установі, на базарі, у трамваї… На кожному кроці наших трагічних буднів у першу чергу бачимо чорним по білому написане: «Хто ми? Нарід чи чернь? Нація чи маса?.. Організована, свідома, вигранена збірна одиниця, чи юрба без’язиких і безликих постатей?» І дати на це одразу, без вагань виразну відповідь ми тоді намагаємось.

http://www.run.org.ua/avtory/samchuk-ulas/narid-chy-chern.html

Серед барвистої плеяди імен діячів європейської консервативної революції при детальнішому аналізі біографічних даних виявляється немало достойних і цікавих людей, чий шлях так чи інакше був пов’язаний з українським визвольним рухом і Україною. Непростий життєпис такої людини - інтелектуала, революціонера та бойового командира з’єднання, якому в Другій світовій війні підпорядковувався славетний український батальйон “Нахтігаль”, пропонується увазі

http://www.vatra.org.ua/yevropa/v-sertsi-u-noho-lunko-spivav-nakhtihal-fridrikh-vilhelm-haynts.html

Вкотре переконався, що дивитись телевізор - протипоказано.
Трошки передачі Шустер LIVE. Дивився лише тому, що тема передачі - про Максима Чайку (вічна пам'ять)

Торжество антиукраїнства. Взагалі-то на інше внутрішньо не слід було навіть і сподіватися.
Хто вчить нас, українців, як нам жити? Шустер, Червонєнко, Марков, Калай-Клайтман, Шуфрич та інша наволоч? Ше й Піскун шось собі дзявкає, а точніше піскить...

Зіна Калай-Клайтман - конференція ООН по расизму - це антисемітизм. Через Ахмадінеджада.... Він хто - германець чи, може, слов'янин? Він араб, а араби - теж семіти. Чи право на семітство гарантоване лишень жидам?

Волкову та іншим виродкам мікрофон - тут як тут, а Андрій Іллєнко не може слова сказати....

Графа "національність" у паспорті - ой вей... Шо ж то буде?

Кличко - не треба розділяти людей за національностями, расами і т.д. А за тебе вболівають, як за кого, коли ти на ринзі, а? Часом не за те, що ти українець, ще й при тому білий? Чи просто бо боксер файний?

Кільканадцять хвилин тої телеблювотини змусили мене просто піди від телеекрана.
______________________________________________________________

Хіба це те, за що Максим боровся, за що жив і помер? Поки ті скоти біля мікрофонів, яких у залі Шустера - більшість, не будуть у тюрмах (як мінімум) за розпалювання міжнаціональної ворожнечі стосовно українців, до того часу в державі буде такий бардак, як зараз. Капіталісти довбані.....

Не так давно прочитав книгу Ольги Іваницької "Франко - каудильйо Іспанії". Купив я її у Чернівцях.
Чесно кажучи, був приємно вражений.
Книга про Франсіско Франко написана на дуже високому рівні, нарівні з книгами біографіями видатних історичних осіб, створених іноземними авторами.
Проте, на відміну від іноземних письменників, істориків, у "Франко-каудильйо Іспанії" є суттєва перевага - там відсутнє ліберастичне трактування постаті каудильйо. Так само авторка активно розвінчує червоні міфи про франкізм - про місто Герніку, про допомогу Італії і ІІІ Райху, терор з боку націоналістів тощо. Пані Іваницька показує і справжню суть червоних, їх дії у громадянській війні.


Сам Франко показаний таким, як він був насправді - військовим, державцем, сім'янином, і, зрештою, звичайною людиною. Як на мене, Франсіско Франко - ідеал правого правителя. Націоналіст зі здоровою долею прагматики та мудрості. Людина, для якої національний інтерес - понад інтереси "союзників", "міжнародної спільноти", примарної "демократії".

А порівнювати франсіско є з ким. Муссоліні проправив трохи більше 20-ти років, Гітлер - 12 років. Франко керував державою майде 40 років. Фірер і дуче залишили Німеччину та Італію у руках окупантів. Після каудильйо Іспанія залишилась у руках іспанців, держава процвітала....

Водночас, читаючи книгу Ольги Іваницької, я ще більше переконався у тому, що для України є неприпустим як монархічний лад, так і парламентсько-республіканський.

Загалом, книга пані Іваницької дуже цікава, об'єктивна, написана доступною мовою, з ілюстраціями. Читаючи "Франко - каудильйо Іспанії", можна зрозуміти не лише постать самого Франсіско Франко, а й епоху, в яку він жив та тогочасні реалії Іспанії. Позитивом є і те, що авторка опрацювала купу матеріалів, насамперед іспаномовних.

Раджу прочитати цю книгу.

Оцінка книги - 5 за 5-бальною системою.

Передчасно загінувший в м.Киіві
Член Центрального Комітету Украінськоі Народноі Партії
Голова Військового Клюбу імени Гетьмана Павла Полуботка

Покійний Микола Іванович Міхновський належав до найвидатніших і передових борців за визволення України з під московського ярма. Працюючи як фаховець — адвокат і криміналіст, був відомий на цілу Україну. До революції М. Міхновський рахувався присяжним адвокатом при Харківському Округовому Суді і провадив в Харькові свою канцелярію. Разом з тим, найбільше часу і уваги присвячує покійний справі національній і не покладаючи рук працює над організацією українського громадянства. В 1902 році закладає разом з иншими нашими товаришами конспіративно «Українську Народню Партію», попереджуючи виданням в 1900 р. брошури «Самостійна Україна». Після перевороту в 1917 р. М. Міхновський кидає гасло повного розриву з Москвою, і на першому військовому з’їзді у Київі виступає з конкретним пляном організації суверенної української держави і кандидує на голову Українського Військового Генерального Комітету, але соціялістичний табор проводить в голови злого генія революції С. Петлюру.

( Продовження )

Демократія (від грецького слова демос — нарід) — це форма суспільно-політичного і державного життя, яка в основу кладе волю народу, що має керувати посередньо всім життям держави. При наявності цього ладу дозволяється всім громадянам творити найрізніші організації, які не завжди працею своєю спричиняють ріст і розвиток держави і загального добра, а часто навпаки доводять до занепаду і руїни.
( Далі )

Бачив сьогодні і мав змогу задати кілька питань голові Національної експертної комісії з питань суспільної моралі Василю Костицькому.

Хоче боротися як проти українофобії, так і проти ксенофобії, шовінізму, расизму та антисемітизму. Проти міжнаціональної та міжрелігійної ворожнечі. За громадянське суспільство.....

Висновки:
Багато абстракції, загальних слів. Мало реальних дій.
Жодної чіткої концепції. Вінегрет.
Загальне враження - негативне.

Яке відношення має Шевченко до податків, я так і не зрозумів.

P.S. Фото зроблено мною 10 квітня у одній з львівських маршрутівок.

Нещодавно прочитав книжку волинського журналіста Петра Боярчука "Бій під стінами храму". У ній розповідається про бій чоти УПА "Берези" у Селі Новий Загорів на Волині, його учасників та події навколо вшанування цього бою.
Саму книгу можна умовно поділити на "художню" і "документальну" частини.
У "художній" частині автор розповідає авторську версію бою УПА на основі свідчень очевидців. Суть така - УПА воювало з німцями та поляками. Пан Боярчук каже, що про боївку німці дізналися від одного з жителів Нового Загорова, донощика. І що цей донощик вказав на те, що під монастирем "засіли" повстанці.

Проте у Петра Боярчука "проскакує" й інша думка щодо варіанту подій. Бій розпочався 9 вересня 1943 року. А саме в цей час на терени Волині пробивалися рештки червоного партизанського з'єднання Сидора Ковпака після Карпатського рейду. На мою думку логічно, що німецькі сили були у стані підвищеної бойової готовності в очікуванні червоних. Можливо, саме через "ковпаківців" наказ упівського командування про перехід відділів на гарнізонну службу замінили на їх фактичний розпуск. Саме тому підрозділи УПА, які розташовувалися поблизу Нового Загорова не прийшли на допомогу чоті. Сам "Береза", як йдеться у книзі, про наказ дізнався запізно.

Тому, ймовірно, німці билися з повстанцями, думаючи, що це червоні партизани? І саме тому стягнули значні сили до храму?

Отож, героїчний бій УПА у Новому Загорові - наслідок фатального збігу обставин?

Про це ще треба дізнаватися. Загалом, виходячи з книги, я пересвідчився, що у історії уього бою - ще дуже багато "білих плям".

У книзі мені не сподобався "гон" на командира "повстанської бази" "Січ" Порфирія Антонюка-"Сосенка".

А загалом, художня частина, та й сама книга - досить непогана. У частині, де йдеться про сучасні дні, починаючи з 1990-го у автора спостерігається нацдемівський пієтет, що є недоліком на мою думку.